Здибався вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з’їсти». Пацюк каже до вовка: «Ну, треба, то треба». Тоді скочив вовк до пацюка, а пацюк вовка за ноги. Як почав кусати, взяв під себе, ледве вовк вирвався. Як вирвав, то й каже: «Чекай, я тобі покажу. Я собі скличу кілька вовків, то й ми тебе роздерем». А пацюк каже: «Ну, ну, добре». Тоді вовк як завив. Прибігло до нього з десять вовків та й кажуть: «Чого тобі треба?» — «Тут я казав пацюкові, що маю його з’їсти, а він мене як лапнув попід спід попід черево, то я ледве вирвався». Кажуть вовки пацюкові: «Ми тебе зараз роздеремо». А пацюк тоді каже: «Що вам з мене одного? Я прикличу зараз ще хоть чотирьох». Пацюк як зафутів, то прибігла до нього ціла зграя свиней. Та й кажуть свині до пацюка: «Що тобі треба?» А пацюк каже до них: «На мене напала лиха звірина і хоче мене з’їсти. Може б ви нас розсудили?»
Свині тоді як почали за вовками гнати, як злапали двох вовків, як почали їх рвати, то ті решта вовків як утекли та й кажуть одні до других: «Чи треба нам такими дурними бути, щоб нас один пацюк десятьох змудрував? Нам на то не було дивити, що він казав, що «Я вам прикличу чотирьох, аби мали що більше їсти» — треба було нам його розірвати і з’їсти. Отже, тепер, вовку, ми тебе маємо з’їсти, що ти не знав, як зробити»
